День операции назначен.
И удалят, что не болит-
Того, кто к жизни предназначен
И в животе твоём лежит.
,,Ребёнок'', если оставляешь,
А отказалась- значит ,,плод''.
И подписью ты позволяешь
Остановить той жизни ход.
То будет завтра, а сегодня
Ты с совестью вступила в спор.
И обвинитель с преисподней
Оправдывает приговор:
,,Закон страны то позволяет,
Пред ним, как многие, права.''
А кроткий голос убеждает:
,,Живёт в отвергнутом душа.''
,,Невинна ты в своём решеньи,
Кровь- на хирурге, на враче.''
,,Та смерть придёт по приглашенью-
Твоя расписка на листе.''
,,Он будет для тебя обузой.
А для себя- когда же жить?''
,,Смерть его ляжет тяжким грузом
На сердце.
Сможешь ли носить?''
,,Забудется, ведь время лечит,
Как мимолётный
сон, пройдёт.''
,,Хоть ставить будешь Богу свечи,
Отныне проклят твой живот.''...
*
Чей голос сердце избирает?
Невинная прольётся ль кровь?
Малыш же сладко засыпает
С надеждой в мамину любовь.
Прочитано 9658 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
