Когда боль твоих ран не узнает другой,
Когда нож под ребро и на горло ногой;
Когда, вдруг, на пути появился обрыв,
Когда ловят тебя, все ходы перекрыв;
Когда хлеба кусок – это счастье твоё,
Когда жизнь коротка, как иглы остриё;
Когда зло и добро растворились в ветрах –
Тогда всё хорошо – ты живой, ты - не прах
Но когда на тебя косо друг поглядит
И Отцова слеза тяжела как гранит;
Когда, сделав свой шаг, ты не взвесил его
И несёт тебя жизнь по безбрежной кривой…
Когда ты как шакал – и одним, и другим –
Из болотной грязи хочешь вылезть сухим;
Когда совесть и честь кинул в дальних краях,
И Христом пренебрёг – ты мертвец, но не прах!
А когда ты в беде верить в жизнь перестал
И разбил всех надежд потускневший кристалл;
Когда то, чем ты жил, надоело тебе
И ты видишь врага в своей жалкой судьбе;
Когда в сердце твоём нет ни зла, ни добра
И дешёвые мысли гуляют с утра...
- Твой светильник погас, перед будущим страх
И ты сам на себя говоришь: «Жалкий прах…»
11.10.2000г. Скромуль Владимир.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
