СКАЖИ ГОСПОДЬ, ЧТО ЖДЕТ МЕНЯ ЗА ПОВОРОТОМ,
ЗА ТЕМ, ЧТО ДО НЕГО РУКОЙ ПОДАТЬ,
УГОДНА ЛИ ТЕБЕ МОЯ ДОРОГА?
А МОЖЕТ ЧТО-ТО НАДО ПОМЕНЯТЬ?
ЗАБЫТЬ ВСЮ ГОРДОСТЬ, ОГОРЧЕНИЯ, ОБИДЫ
ПРОСТИТЬ ЗА ВСЕ И ВСЕХ ПРОСТИТЬ
И ОТВЕЧАТЬ НА ЗЛО, ВСЕГДА С УЛЫБКОЙ
И БЛИЖНЕГО КАК САМОГО СЕБЯ ЛЮБИТЬ.
КАК МНОГО ПРИЛАГАЕТСЯ СТАРАНИЙ ТАК ПОСТУПАТЬ
НО ПОЧЕМУ ЖЕ ВНОВЬ И ВНОВЬ
ДУША ТОМИТЬСЯ, СЛЕЗЫ ПОДСТУПАЮТ
И НЕ ПОНЯТЬ, КАК МОЖЕТ ПРИНЕСТИ СТРАДАНИЯ-ЛЮБОВЬ.
НЕТ, В СЕРДЦЕ НЕТУ ЗЛА, ОДНО НЕПОНИМАНИЕ
ТЫ СЕЕШЬ ДОБРОЕ, А ЗЛО ВСТАЕТ СТЕНОЙ
И РУКИ ОПУСКАЮТСЯ В БЕССИЛЬЕ
КОГДА ТЫ ВИДИШЬ СТЕНУ ПРЕД СОБОЙ.
НО ЗНАЮ, СТЕНУ ЭТУ ТЫ РАЗРУШИШЬ
МОЕ ЛИШЬ ДЕЛО СЕЯТЬ, НО ПОРА ПРИДЕТ .
ВСЕ ТО, ЧТО В ЗЕМЛЮ ПЛОДОРОДНУЮ УПАЛО
ДАСТ ВСХОДЫ –ПУСТЬ НЕ Я , НО КТО-НИБУДЬ ДРУГОЙ ПОЖНЕТ.
ТЫ ТОЛЬКО НАУЧИ, КАК ПРАВИЛЬНО ПОСЕЯТЬ
УДОБРИТЬ ПОЧВУ И КОГДА ПОЛИТЬ
ЛИШЬ ОДНОГО ЖЕЛАНИЯ СЛИШКОМ МАЛО, ЧТОБ ДУШИ КО СПАСЕНИЮ ПРИВОДИТЬ.
ТЫ НАУЧИ СЛУЖИТЬ ДЕЛАМИ, НЕ СЛОВАМИ
И НЕ ИСКАТЬ НАГРАДУ НА ЗЕМЛЕ
ВЕДЬ ТОТ , КТО НА ЗЕМЛЕ БОГАТСТВО СОБИРАЕТ
НЕ МОЖЕТ В ДАР ИХ ПРИНЕСТИ ТЕБЕ
В ЛЮБОЕ ВРЕМЯ ПОМОГИ С УСЕРДИЕМ
НАМ ТРУДНОСТИ ЧУЖИЕ, КАК СВОИ НЕСТИ
УСЛЫШЬ ГОСПОДЬ , ПРОШУ, МОЛИТВЫ НАШИ
ПОПРАВЬ, НАПРАВЬ, ЗА НЕМОЩИ ПРОСТИ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
